Позов проти рф за завдану війною шкоду: скільки реально стягують суди у 2026 році

Чи можна подати в суд на рф без її згоди — і скільки реально присуджують за завдану війною шкоду? Судова практика 2022–2026 років дає точну відповідь на обидва питання. Судового збору за такий позов немає, згода рф на участь у процесі не потрібна, а суми стягнень варіюються від кількох тисяч євро за життя під постійними тривогами до мільйонів гривень за поранення чи мільйонів доларів за втрачене майно бізнесу.

Чи потрібна згода рф, щоб суд узагалі розглянув справу

До травня 2022 року українські суди застосовували концепцію абсолютного судового імунітету іноземної держави (ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») — вважалося, що розглядати позов проти рф без її прямої згоди неможливо, і суди навіть надсилали офіційні запити до посольства рф із проханням підтвердити готовність бути відповідачем.

Перелом стався з постановами Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 та від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц: ВС визнав, що вчинення збройної агресії не є реалізацією суверенних прав держави, а тому не підпадає під судовий імунітет — це застосування так званого «деліктного винятку» (tort exception), визнаного міжнародним правом ще Європейською конвенцією про імунітет держав 1972 року.

Держава-агресор рф не користується юрисдикційним імунітетом у справах про відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю чи майну громадян на території України, — суди мають право розглядати такі позови по суті без направлення запитів до посольства рф і без отримання згоди відповідача (постанова ВС від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19).

У справі № 308/9708/19 йшлося про загибель військовослужбовця в 2014 році поблизу смт Георгіївка Луганської області: апеляційний суд спершу зупинив провадження для запиту до посольства рф, і саме цю ухвалу Верховний Суд скасував, назвавши подальше очікування згоди відповідача «недоречним».

Скільки присуджують за моральну шкоду фізичним особам

Розмір компенсації прямо залежить від тяжкості наслідків — і суди чітко розмежовують випадки, коли постраждалий реально постраждав фізично чи майново, від випадків, коли йдеться лише про психологічний дискомфорт без конкретних втрат.

Життя під повітряними тривогами без руйнувань

У справі № 521/314/24 (постанова ВС від 04.08.2026) мати з малолітнім сином з Одеської області вимагала 50 000 євро за моральні страждання через тривале проживання під постійними повітряними тривогами — активних бойових дій у регіоні не велося, майно пошкоджено не було, місце проживання позивачка не змінювала. Суд задовольнив вимогу лише частково, стягнувши 5 000 євро: «розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення».

Перебування поруч з ракетним ударом

У справі № 686/14579/23 (постанова ВС від 31.07.2024) чоловік перебував неподалік вибуху ракети у м. Хмельницькому, уламок якої влучив в автомобіль біля водійського місця. Суд першої інстанції відмовив повністю, апеляційний суд присудив 50 000 грн — а Верховний Суд, переглядаючи справу за скаргою самого позивача, збільшив суму до 150 000 грн, врахувавши глибину душевних страждань і порушення нормального ритму життя.

Поранення від ракетного удару

У справі № 363/3961/24 (постанова ВС від 12.08.2026) жінка отримала тілесні ушкодження внаслідок ракетного удару по м. Вишгород Київської області. На підтвердження розміру шкоди вона надала висновок психолога з рекомендацією виплатити 50 000 000 грн. Суд присудив 5 000 000 грн, вказавши: «висновок психолога з рекомендацією виплатити 50 млн грн не є обов'язковим для суду — суд самостійно оцінює всі докази та визначає достатній розмір компенсації».

Коли суд відмовляє повністю

Позитивний результат не гарантований автоматично. У справі № 572/4899/24 (постанова ВС від 04.02.2026) вимогу на 300 000 євро відхилили повністю — позивач не довів необхідних складових елементів цивільного правопорушення (сам факт заподіяння шкоди, її розмір, причинний зв'язок). Це показова відмова: суд перевіряє докази так само ретельно, як у будь-якому іншому цивільному спорі, а не задовольняє вимоги проти рф автоматично через саму лише особу відповідача.

Майнова шкода та упущена вигода бізнесу

Для юридичних осіб практика 2024–2026 років так само послідовна: суди визнають реальні збитки, втрачену вигоду й навіть неможливість релокації підприємства як самостійні підстави для стягнення — але кожен факт потрібно окремо доводити документально.

Найближчий до нас за географією приклад — справа № 910/697/24 (постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024): товариство вимагало відшкодувати вартість двох автомобілів, один з яких вилучили на блокпосту, а другий — з виробничої бази в окупованому м. Мелітополь Запорізької області. Суд першої інстанції відмовив, бо перебування майна на ТОТ саме собою не доводить його знищення. Апеляційний суд скасував це рішення, визнавши загальновідомим фактом, що окупаційні війська конфісковують майно юридичних і фізичних осіб, які виїхали на підконтрольну територію, — додаткові докази фізичного знищення авто для цього не потрібні.

У справі № 905/839/22 (Східний апеляційний господарський суд, 07.11.2023) товариство втратило офісну будівлю в окупованому Донецьку, якою заволоділо окупаційне утворення. Суд першої інстанції вважав це лише тимчасовим обмеженням права, апеляція це спростувала: «власність — це не правовстановлюючий документ, а цілком конкретні права володіння, користування та розпорядження», і запис у державному реєстрі не рятує права власності, якщо контроль над майном реально втрачено.

У справі № 905/858/22 підрядник монтував електрофільтр на ПрАТ «МК «Азовсталь» у Маріуполі — обстріли знищили майно, а документи залишились на комбінаті. Суд першої інстанції відмовив через відсутність підписаних актів приймання робіт; апеляційний суд задовольнив позов, визнавши сам факт доставки матеріалів на об'єкт достатнім доказом початку виконання договору за неможливості оформити акти в умовах облоги.

Найбільша за розміром із проаналізованих справ — № 905/1549/24 (Господарський суд Донецької області, рішення від 05.05.2026): підприємство фактично втратило нерухоме майно через окупацію ще після зупинення діяльності наказом від 15.09.2014, і суд стягнув 973 579 доларів США. Показово, що до складу збитків суд включив не лише вартість самої будівлі, а й втрату економічної цінності майнового права користування землею, необхідного для обслуговування та експлуатації цього майна, — тобто оцінюється весь комплекс втрачених прав, а не лише формальна балансова вартість об'єкта.

Упущену вигоду теж стягують: у справі № 910/4812/23 рекламна компанія довела падіння виручки через зупинення замовниками договорів, укладених ще до 2022 року. У справі № 905/1111/24 завод керамічних мас отримав відшкодування, довівши інженерно-технічними матеріалами, що обладнання змонтоване вертикально у металоконструкціях вагою понад 1000 тонн — тобто релокація підприємства технічно неможлива без повного демонтажу. У справі № 916/4000/23 одеська агрокомпанія стягнула збитки за поелементним підходом — окремо вартість втрачених товарів, окремо непогашену дебіторську заборгованість, окремо надлишкові витрати на релокацію складів.

Скільки триває розгляд такої справи

Строки залежать від складності справи й того, чи виникає спір про сам судовий імунітет рф. Стандартна цивільна справа про моральну шкоду — приблизно рік-півтора від подання позову до постанови Верховного Суду, якщо сторона оскаржує рішення в касаційному порядку (саме стільки тривала справа № 686/14579/23: позов подано в червні 2023 року, постанова ВС ухвалена в липні 2024-го). Справи, де відповідач ще й порушує питання підсудності чи імунітету, як у справі № 308/9708/19, можуть тривати довше — там від подання позову до остаточної постанови ВС минуло понад два з половиною роки, оскільки апеляційний суд спершу помилково зупиняв провадження. Господарські справи про майнову шкоду бізнесу зазвичай проходять швидше в першій інстанції — чотири-шість місяців до рішення, і ще кілька місяців, якщо сторона подає апеляцію.

Судовий збір: хто насправді звільнений від сплати

За п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі повністю звільняються від сплати збору в усіх інстанціях у справах проти безпосередньо держави рф. Але ця пільга вужча, ніж здається: у справі № 911/591/25 (постанова КГС ВС від 11.11.2025) Верховний Суд роз'яснив, що вона не поширюється на комерційні компанії, навіть якщо ті афільовані з державою-агресором чи фактично діють від її імені, — збір доведеться сплатити, якщо відповідачем визначено не саму рф, а пов'язану з нею юридичну особу.

Якщо стягнути з рф не вдається — чи заплатить Україна

Виграний позов проти рф не означає автоматичного отримання грошей — механізму примусового стягнення коштів безпосередньо з держави-агресора не існує, і за наявними відомостями загальна сума невиконаних судових рішень проти рф у зведеному виконавчому провадженні перевищує 1,2 трильйона гривень, переважна більшість якої припадає на вимоги юридичних осіб.

Позивачі іноді намагаються стягнути ці ж кошти з бюджету України, посилаючись на бездіяльність держави. Практика ВС (справа № 572/4899/24 та пов'язані) це послідовно відхиляє: відсутність механізму примусового виконання щодо рф не є підставою перекладати відповідальність агресора на державний бюджет України. Реальна альтернатива — фіксація вимоги в Реєстрі збитків для України (RD4U), створеному під егідою Ради Європи: це не негайна виплата, а офіційне визнання вимоги, яке стане підставою для звернення до майбутнього міжнародного компенсаційного механізму.

Які докази суд приймає, а які відхиляє

Чи можна подати такий позов дистанційно

Так, і на практиці саме так найчастіше й відбувається: постраждалі фізичні особи нерідко виїжджають з небезпечного регіону чи за кордон, а власники бізнесу з окупованих територій давно ведуть діяльність з підконтрольної частини України. Жодна з проаналізованих справ не вимагала особистої присутності позивача в залі суду — договір з адвокатом укладається дистанційно, позовна заява і докази подаються через підсистему «Електронний суд», а результат отримується в електронному кабінеті.

Це особливо важливо для громадян, які виїхали за кордон рятуючи дітей (як у самій справі № 521/314/24, де мати з сином залишалась в Одеській області, але аналогічні позови подають і ті, хто вже отримав тимчасовий захист у Європі), і для власників бізнесу, чиї підприємства залишились на ТОТ, а керівництво й документи давно релоковані. Фізична відсутність об'єкта спору чи самого позивача на території України не впливає на розгляд справи по суті — суду потрібні докази й обґрунтування вимоги, а не особиста явка сторони.

Головний практичний висновок з усього масиву проаналізованих справ один: результат залежить не від того, хто відповідач — держава-агресор чи звичайна юридична особа, — а від якості зібраних доказів. Суди однаково ретельно перевіряють обґрунтованість вимог і до рф, і в будь-якому іншому цивільному чи господарському спорі: детально задокументована шкода отримує повне чи часткове задоволення, а голослівні вимоги — навіть на мільйони — відхиляються повністю, як у справі № 572/4899/24.

Порядок дій: як подати позов про відшкодування шкоди, завданої війною

1. 1Зібрати документи, що підтверджують факт і обставини шкоди: медичні довідки, акт огляду пошкодженого майна, документи про право власності чи володіння.
2. 2Зафіксувати факт перебування майна чи особи на території бойових дій чи ТОТ — офіційними джерелами (перелік Мінреінтеграції), а не лише власними поясненнями.
3. 3Для майнової шкоди бізнесу — замовити оцінку збитків за Методикою Мінекономіки та ФДМУ № 3904/1223, окремо порахувавши реальні збитки й упущену вигоду.
4. 4Підготувати й подати позов до українського суду — за загальною чи альтернативною підсудністю, без потреби повідомляти рф чи чекати на її згоду.
5. 5Паралельно зафіксувати вимогу в Реєстрі збитків для України (RD4U) — незалежно від результату національного судового процесу.